Основою управління ієрархічного суспільства в якому ми живемо є тотальний контроль. Домінуючий клас (еліти) завжди намагається якомога надійніше і міцніше стягувати ланцюги на шиї нижчого класу (робітниках) задля отримання матеріальної вигоди, від згенерованих ними ресурсів.
Цей контроль можна побачити у багатьох аспектах існування простих людей: контроль за пересуванням, контроль фінансів, відбір накопичень, а головне інформаційний контроль. Найкращий раб, це той який вважає, що він вільний!
Сьогодні зміни, що відбуваються у наші ментальності не спричиняють значного дискомфорту, адже вони проходять через Вікна Овертона. Для того, щоб запровадити певну неприйнятну суспільству ідею непотрібне насильство чи постійний психологічний тиск. Вікна це не промивка мозку, а більш тонка технологія маніпулювання суспільною думкою. Її ефективність забезпечується постійним і поступовим застосуванням, непомітним для суспільства-жертви. 
Згідно з твердженнями Овертона для кожної ідеї чи проблеми у суспільстві існує так зване «вікно можливостей». В межах цього «вікна» ідею можуть широко обговорювати, відкрито підтримувати, пропагандувати та намагатися закріпити у законодавстві. Вікно рухають, змінюючи тим самим його можливості від стадії «немислимо» до стадії «цілком прийнятно». Як приклад наглядності роботи Вікон Овертона можна взяти абсолютно неприпустиму тему для суспільства – канібалізм.
Вікно Овертона №1 - Немислимо
Нульова стадія від якої розпочинається рух Вікна – «немислимо». Суспільство абсолютно не готове до легалізації канібалізму. Будь-які спроби просування цієї ідеї будуть викликати бурхливий опір. Тому, для того, щоб зрушити з мертвої точки маховик можливостей потрібно розпочинати ідеологічну маніпуляцію минаючи психологічний бар'єр інтелекту. 
Прекрасним інструментом для такого старту є гумор. За допомогою телепередач, реклами, фільмів та інших ЗМІ тема канібалізму може безпечно пересуватися через свідомість людей висміюванням самої себе. Головним є те, що про неї говорять і створюють позитивне емоційне підкріплення асоціацій. Люди на цьому етапі і поняття зеленого не мають, що в їхній голові уже висаджено насіння хаосу.
Вікно Овертона №2 - Радикально
На етапі «немислимо» тема канібалізму, за межами гумору, у суспільстві залишається огидною та неприйнятною. Серйозні міркування не бажані як на публіку, так і вузьких кругах. Тому, після того, як соціум добре навчився приймати канібалізм у межах жарту, необхідно плавно переходити на обговорення теоретичного значення. Наука допомагає гумору розкрутити маховик і задати йому початковий імпульс.
Науці взагалі дозволено говорити про все підряд. То чому не обговорити людоїдство? Таке обговорення можна розпочати від теми: «Звичаї корінних племен Африки», та закінчити: «Користь споживання плаценти в їжу». Так, про канібалізм можна спокійно розпочати розмовляти в межах наукової теорії. Далі відбувається перегляд позицій. Результатом руху Вікна Овертона є порушення табу, яке було неприйнятно навіть обговорювати. Після чого можуть з'явитися об'єднання радикалів, що будуть займатися умовним канібалізмом: поїдання плаценти, донорської крові чи донорських органів. Звичайно, суспільство буде ненавидіти таких людей, однак головне – обговорюватиме.
Вікно Овертона №3 - Можливо
Рух Вікна Овертона зі стадії «радикально» плавно переходить у стадію «можливо». На цьому етапі продовжується активне обговорення теми в науковому ключі, однак через гучну популярність радикалів, суспільство починає піднімати ідею канібалізму у соціальних мережах та вузьких кругах.
Необхідно провести ребрендинг! Створення нової назви вже старому поняттю є дуже важливим кроком, що остаточно допомагає зняти негативні емоції з самої ідеї людоїдства. Тепер це не канібалізм, а, наприклад «антропофагія». Таким чином змінюється і емоційне ставлення до «антропофагів». Відбувається остаточна підміна асоціацій у психіці соціуму, антропофагія може мати право на існування.
Вікно Овертона №4 - Нормально
Після того, як більша частина суспільства перегляне своє відношення до антропофагії можна розпочинати агресивну політику. Адже поняття «норма» стане по-справжньому невизначеним. В першу чергу ця невизначеність буде виражатися у законах. Частковий канібалізм може бути визнаний цілком нормальним для створення різного роду лікарських препаратів. За канібалізм, щоб був вимушеним при вживанні – взагалі цілком виправданим способом боротьби за життя в екстремальних умовах.
Тема канібалізму починає активно підтримуватися поп-контентом. Антропофагія масово проникає в новини і ток-шоу. Людей поїдають в кіно, текстах пісень та відеокліпах. Антропофагами вважають багатьох історичних особистостей та визнають сучасними ідолами. Розширення світогляду, творчий підхід і інша подібна демагогія.
Вікно Овертона №5 - Необхідно
Розпочинається підготовка законодавчої бази та політика щодо легалізації антропофагії. Усе це приправляється товстим шаром «толерантності». На цьому етапі суспільство абсолютно змінено, а грань між добром і злом загублена. Прийняті закони, порушені норми моралі будуть вже не змінювати, а ставати частиною свідомості підростаючого покоління. Результатом цього в решті решт стає нова догма – антропофагія це прийнятно.
Так, на наших очах легалізують багато чого цікавого й колись неприйнятного. Вона вже не проститутка - це ескорт. Не знімається в порно - а розважає дорослих…
Промивання мізків це тотальний контроль
Технологія Вікон Овертона заснована на базових слабкостях будь-якої особистості. Річ у тім, що більшість психологічних маніпуляцій перестають працювати після виявлення їх справжнього сенсу. Але у випадку з Вікнами Овертона, навіть при розкритті справжнього значення, маніпуляція продовжує працювати навіть при повному її усвідомленні. Адже вона давить на наші соціальні інстинкти. Більше того ця технологія використовує «Піраміду Маслоу» маніпулюючи базовими потребами людини.
Наслідками такого деструктивного впливу на свідомість є те, що особистість втрачає гармонію свого внутрішнього світу. Після досягнення результату маси людей повинні підтримувати ілюзію прийняття чужих цінностей. Відбувається втрата зв'язків з власним корінням і культурою. Постійна внутрішня боротьба між тим, що є насправді добрим і тим, що приходиться робити і казати для соціальної похвали. Прикладом застосування Вікон Овертона є високий рівень суїциду, розлучень, вимирання корінного населення...
Більшість з нас думає – одна людина нічого не змінить. Але імунітет від будь-яких маніпуляцій свідомості приховується у стійкості моральних принципів кожного з нас. Будучи одною, особистість не здатна змінити майже нічого у світі, але вона зобов'язана завжди залишатися людиною. Так, починаючи змінювати себе, ми міняємо і світ навколо!
